Останнім часом, Україна, як і весь світ, переживає непрості часи.

Спровокована пандемією коронавірусу соціально-економічна криза регулярно підживлюється новими кризовими явищами і фактами, що раз по раз виникають у державній та політичній системах. Останніми найбільш резонансними можна вважати протистояння Президента і Конституційного суду, ухвалення парламентом Закону про референдум, а також заборона телеканалів з орбіти Віктора Медведчука. Про головні причини актуальних явищ та їхні можливі наслідки для України, в ексклюзивному інтерв’ю UA.News розповів політолог, голова Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.

З осені минулого року триває протистояння команди президента Зеленського і Конституційного суду та його глави Олександра Тупицького довкола антикорупційної реформи. Які наслідки матиме ця криза для політичної та судової систем? Хто має більші шанси перемогти? Які шанси антикорупційних органів відстояти свої інтереси?

Володимир Фесенко: Кажучи жартома, переможе антикорупційна реформа і Джо Байден їй допоможе. Однак насправді все серйозно. В Україні ще не всі усвідомили, що антикорупційна реформа буде одним з головних пріоритетів в українській політиці адміністрації нового президента США й американці будуть активно захищати та опікувати наші антикорупційні інституції. Вони про це уже прямо говорять.

І ось тут є один парадокс – перемога антикорупційних інституцій, ще не буде означати остаточну перемогу над корупцією. Боротьба з корупцією в Україні буде тривалою, з «жертвами» з обох боків, хоча переважно будуть лише «поранені і перелякані». Знов трохи жартую. Однак слід розуміти, що корупція в нашій країні настільки масштабна і вона має такий системний характер, що швидкої перемоги не може бути апріорі. Крім того, для рішучої боротьби з корупцією на чолі наших антикорупційних інституцій мають стояти справжні «вовкодави» з майже повною відсутністю у них інстинкту самозбереження. На жаль, я поки що не бачу таких людей.

Що ж стосується протистояння між Президентом Зеленським і головою Конституційного суду Олександром Тупицьким, то, скоріш за все, найближчим часом ми побачимо патову ситуацію. Президент Зеленський не зможе повністю відсторонити Тупицького. Останній буде вдавати, що він нібито працює майже у звичному режимі, але за межами будівлі Конституційного суду. Стратегічна, політична і навіть психологічна перевага буде на боці Зеленського. Він впертий, а Тупицький занадто млявий. І без підтримки ОПЗЖ та Медведчука, він злякався би ще вчора.

Водночас, на боці Тупицького – корпоративна солідарність більшості його колег з Конституційного суду (КС). На його користь може спрацювати (хоча б частково) і кругова порука наших суддів з різних інстанцій. Багато кому не подобається, що у справедливій боротьбі із сумнівними рішеннями КС, які на справді спрямовані на захист і збереження корупційної системи в Україні, президент Зеленський діє, не звертаючи особливо уваги на букву закону і Конституції. Однак таке в Україні вже неодноразово траплялося – під час обох Майданів, а також у 2007 році, коли виникла гостра політична криза.

«Крім того, на протистояння президента Зеленського з головою КС Тупицьким впливатимуть і судові «розборки» навколо блокування телеканалів з орбіти Віктора Медведчука. Дехто погрожує Зеленському імпічментом, але в умовах парламентської монобільшості немає сенсу навіть ініціювати цю процедуру. Інституційно перевага президента Зеленського обумовлена також і тим, що Тупицький має обмежений владний ресурс. Навіть якщо він не піде добровільно, термін його повноважень завершиться 15 травня 2022 року».

Прямим наслідком цього протистояння у найближчій перспективі, буде внесення змін до закону про Конституційний суд, з урахуванням побажань Венеціанської комісії та наших міжнародних партнерів. Однак ці зміни будуть внесені у достатньо компромісній формі, так щоб «і вівці були цілими, і вовки ситими».

Наприкінці січня Верховна Рада ухвалила у другому читанні «Закон про народовладдя через всеукраїнський референдум». Як Ви оцінюєте цей документ – чи допоможе він зробити політику і державу більш «народною»?

Володимир Фесенко: Я ставлюся до нового закону спокійно, без пафосу про торжество народовладдя, але і без істерики про зраду і катастрофу. Це конституційна норма і вона має бути законодавчо реалізована. Врешті решт, народ має право на референдум. Інше питання, як і наскільки відповідально ми цим правом скористаємось.

Сам по собі жоден закон, в тому числі і про всеукраїнський референдум, не робить політику і державу «більш народною». Проте зворотній зв’язок між державою і суспільством може посилитись. І в цьому є певний позитив. Я не чекаю від цього закону якихось великих і революційних змін. Багато буде залежати від перших спроб реалізації цього документу – які питання будуть винесені на референдум, і як вони будуть проголосовані.

Які головні ризики існують після набуття чинності Закону? Чи є загроза винесення на референдум мовного питання, сепаратизму або схожих гострих питань, здатних суттєво вплинути на внутрішній і зовнішній політичний курс України?

Володимир Фесенко: Певні ризики, пов’язані з цим законом, можуть виникнути. Наприклад, ми ще не знаємо, як спрацює норма про можливість скасування окремих законів на всеукраїнському референдумі. Адже різні політичні сили можуть практично одночасно ініціювати референдуми з різних питань. І це створить як правові, так і політичні проблеми.

Володимир Фесенко
політолог
«Водночас, новий закон вміщує багато «запобіжників» – питань, щодо яких не можна проводити референдуми. Зокрема, на всенародне волевиявлення не можна виносити питання про державний статус російської мови, оскільки це стосується зміни норми Конституції. З цієї ж причини не можна виносити на референдум і питання про особливий статус ОРДЛО. Також Закон забороняє виносити на референдум питання, що стосуються наших міжнародних зобов’язань, індивідуальних або колективних прав та свобод. Так, наприклад, не можна виносити на голосування питання про смертну кару, як вищу міру покарання»
 

Щодо сепаратизму, теж можу заспокоїти: не можна проводити референдум з питань, які порушують територіальну цілісність країни. В цьому аспекті можуть з’явитися інші проблеми. Наприклад, в процесі ініціювання референдуму, можуть виникнути сумніви у конституційності питання, яке виноситься на всенародне голосування. А сьогодні в Україні існує певна проблема з Конституційним судом та з довірою до його експертних висновків. З огляду на це, гадаю, було б недоречно проводити якісь референдуми до розв’язання конфліктної ситуації навколо Конституційного суду.

Попередня оцінка цього закону у мене скоріше позитивна, але більш предметні висновки можна буде зробити за підсумками його практичного застосування.

28 січня парламент ухвалив Закон про реформу СБУ. Згідно з документом, з 1 січня 2024 року спецслужба втратить повноваження боротьби з економічними злочинами і функцію правоохоронного органу. Чи допоможе цей закон дійсно перетворити СБУ на сучасну спецслужбу західного зразка? Чи пов’язане оперативне ухвалення цього закону з нинішнім скандалом, коли було затримано одного з полковників спецслужби за підозрою в організації вбивства чинного генерала СБУ, замовником якого виступив заступник глави СБУ Ігоря Баканова?

Володимир Фесенко: Абсолютно стовідсотково можу стверджувати, що ухвалення цього закону жодним чином не пов’язано з цим скандалом. Про необхідність ухвалення такого закону йшлося ще за часів президентства Петра Порошенка і це було обумовлено прагненням України вступити до НАТО і ЄС. Правові стандарти розвинених демократій передбачають цивільний контроль над спецслужбами, що й обумовлює ухвалений закон. Про виведення з СБУ функцій боротьби з економічними злочинами йдеться вже давно. Однак цьому опиралися і в СБУ, і деякі колишні можновладці, які використовували спецслужбу у власних бізнесових інтересах.

Володимир Фесенко
політолог
«Ухвалений Верховною Радою проект закону був розроблений і зареєстрований ще восени 2020 року, а доручення на його розробку з’явилося у травні минулого року. В процесі розробки, документ неодноразово допрацьовувався, було багато узгоджень і з міжнародними партнерами України. Тому не можна стверджувати, що цей закон ухвалювався поспіхом у зв’язку з якоюсь надзвичайною ситуацією. До речі, згаданий Вами скандал зайвий раз підтвердив необхідність виведення з повноважень СБУ функцій боротьби з економічними злочинами»
 Чи перетворить цей закон СБУ на сучасну спецслужбу західного зразка? Автоматично і сам по собі – ні. Для такого перетворення потрібна ще величезна організаційна робота, кадрові зміни, політичний і цивільний контроль. Закон лише закладає необхідний фундамент для відповідних перетворень.

Нещодавно у фракції «Слуга народу» виник скандал через запроваджені США санкції проти Олександра Дубінського. Зеленський двічі просив депутата вийти з фракції, переважна більшість «слуг» підтримали виключення Дубінського, але він відмовлявся добровільно це зробити. 1 лютого депутати виключили з фракції скандального колегу. Про що свідчить ця ситуація і як вона вплине на «Слугу народу» та монобільшість у цілому?

Володимир Фесенко: За виключення Олександра Дубінського зі складу фракції «Слуга народу» проголосувала абсолютна більшість – 198 депутатів. І це відбулося під вирішальним впливом Президента Зеленського. Хоча значна частина депутатів фракції і раніше досить критично ставилися до Дубінського через його надто конфліктну поведінку.

Вперше Зеленський публічно висловив невдолення Дубінським ще рік тому – під час скандалу з прослуховуванням тодішнього прем’єра Олексія Гончарука. Хоча були й інші причини для невдоволення глави держави. Зокрема, деструктивна позиція Дубінського всередині фракції, його відмова підтримувати законодавчі й кадрові ініціативи Банкової.

Американські санкції проти Дубінського стали для Президента останньою краплею. Не виключено, що глава держави відчув себе «підставленим» у всій цій історії. Відносини України зі США і без того дуже непрості, а тут ще й ця «прослушка». Зеленський поклав провину за це саме на Дубінського, схоже у глави держави просто урвався терпець. Не виключаю ще однієї версії – неофіційні сигнали з США на адресу Офісу Президента про необхідність проявити принциповість стосовно Дубінського.

Щодо наслідків виходу депутата для «Слуги народу», то поки що фракцію більше не ніхто залишав. І що показово – Дубінський особисто закликав своїх прихильників не виходити з фракції. Думаю, це не випадково і має дві ключових причини.

По-перше, вихід з фракції не вигідний самим депутатам – у складі монобільшості вони набагато впливовіші, ніж у статусі позафракційних одинаків. До речі, вийти зі складу фракції можуть лише депутати-мажоритарники – депутати, які були обрані за партійним списком, у разі виходу з фракції втрачають мандат.

Володимир Фесенко
політолог
«І по-друге, масова міграція зі «Слуги народу» не вигідна Ігорю Коломойському. Руйнування монобільшості людьми бізнесмена, означало б оголошення війни Президенту Зеленському і тотальну втрату інструментів впливу на фракцію. Це явно не в інтересах Коломойського. Воювати з Президентом України – це величезна небезпека для дніпровського олігарха. Власне, заклик Олександра Дубінського «не виходити з фракції» – це фактично ретрансляція ним позиції та інтересів Коломойського»
 

Якщо «Слуга народу» все ж таки почне «худнути», чи є можливість у президента і його фракції переформатувати більшість, включивши до неї інші парламентські сили?

Володимир Фесенко: Зараз у складі фракції «Слуга народу» налічується 245 депутатів. Юридично монобільшості сьогодні нічого не загрожує. І доки буде зберігатися така ситуація, Президенту Зеленському і його парламентській фракції не має потреби формувати якусь нову коаліцію.

Нестача голосів, яка часто-густо виникає під час голосувань «Слуги народу», компенсується підтримкою стабільних партнерів, таких як група «Довіра» і близько десятка позафракційних депутатів. Крім того, з окремих питань може бути ситуативна підтримка інших фракцій, або окремих депутатів з інших фракцій.

До слова, зараз активно обговорюється можливість коаліції між «Слугою народу» і «Батьківщиною». Я дуже скептично сприймаю вірогідність створення офіційної коаліції між цими фракціями. Занадто великі між ними існують політико-ідеологічні розбіжності. А от конструктивна співпраця між фракціями з окремих питань, цілком вірогідна. Так само періодично «слуги» проявляють конструктивну співпрацю з окремих питань з фракцією партії «Голос», а також з деякими іншими парламентськими фракціями і депутатськими групами.

Кінець І частини. Далі буде

Источник - ua.news